30 липня 1863 року вийшов циркуляр міністра внутрішніх справ Російської імперії Петра Валуєва, відомий як Валуєвський указ.
Цей документ забороняв видання книг українською мовою, а також забороняв викладання українською у школах. Причини появи цього циркуляру слід шукати в загальній політиці Російської імперії щодо пригнічення національних рухів та асиміляції національних меншин.
Передісторія появи указу пов’язана зі зростанням національної свідомості українців у середині XIX століття. Початок українського національного відродження супроводжувався активним розвитком української літератури, науки та освіти. Зокрема, такі діячі як Тарас Шевченко та Пантелеймон Куліш відіграли важливу роль у популяризації української мови та культури. Розгорнув свою діяльність громадівський рух, зокрема, Київська громада, лідером якої був Володимир Антонович.
Це викликало занепокоєння у російської влади, яка вбачала в цьому загрозу своїй монолітності. Валуєвський циркуляр фактично забороняв друкувати будь-які книги українською мовою, окрім винятків “красного письменства” та “до господарства і науки”. Також було заборонено викладати українською в школах. Найвідоміша цитата з циркуляру: “ніякої окремої малоросійської мови не було, немає і бути не може”. Цей вислів відображає офіційну позицію влади, що українська мова є лише діалектом російської.
Політичний підтекст указу полягав у зміцненні позицій російської мови та культури в Україні, а також у зменшенні впливу українських національних ідей. Це було частиною ширшої політики імперії щодо знищення національної ідентичності підкорених народів і перетворення їх на лояльних російських підданих.
Вплив Валуєвського указу на майбутній розвиток української мови був значним. Заборона друку й викладання українською мовою гальмувала освітній та культурний розвиток, сприяючи русифікації. Проте національна свідомість українців не зникла, і боротьба за права рідної мови продовжувалася, зокрема через нелегальні видання та активність громадських діячів.
Урок Валуєвського указу для сьогодення полягає в тому, що репресії та обмеження щодо мови й культури тільки посилюють прагнення до самовизначення і незалежності. Сучасна Україна, маючи багатий досвід боротьби за свою ідентичність, повинна захищати і розвивати свою мову та культуру, забезпечуючи їм гідне місце у світовій спільноті.
Таким чином, Валуєвський указ став однією з найтемніших сторінок в історії української мови, але водночас підштовхнув українців до ще більшої консолідації та боротьби за свої права.
Проте цей документ не єдиний, що забороняв українську мову. Пропонуємо переглянути відео від YouTube-каналу ім. Т. Г. Шевченка https://www.youtube.com/@imtgsh. Яка із заборон вас вразила найбільше? Про яку не згадано? Чекаємо ваші коментарі.